Розглядаю перші призначення як тактичні, що дозволяють Президенту взяти ситуацію під контроль.
Зокрема, Руслан Хомчак різко критично налаштований до Віктора Муженка за те, що той намагався перевалити на нього свою провину за Іловайськ. І Хомчак зможе взяти ситуацію в армії в свої руки і оперативно очиститися від найбільш одіозних призначенців Муженка. Які, швидше за все, виявляться замішаними в різних непорядних діяннях.
Аналогічно з призначенням Андрія Богдана, яке треба розглядати в зв’язці не стільки з Ігорем Коломойським, скільки з Андрієм Портновим, який анонсував кримінальні переслідування Петра Порошенка і його оточення. Ці два юриста працювали разом, розуміють один одного. І якщо Портнов використовує відсутність офіційного статусу для розширення можливостей розслідування, а Богдан своєю посадовою увагою підстьобне силовиків до оперативного розслідування справ, ініційованих Портновим, то це може бути продуктивним. Тоді перші ластівки, тобто, повістки, полетять високопоставленим фігурантам ще в ході позачергових парламентських виборів, що, власне, і необхідно. Залишати в тилу такого недобитого ворога як ПОП – самогубно, і добре, що Зеленський це розуміє.
Інші призначення теж були передбачувані і не стали одкровенням в експертному середовищі. Їх мета – структурувати команду і зупинити внутрішню боротьбу за посади і впливи, яка вже починається.
Так що рішення безумовно своєчасні, а щодо ефективності – життя покаже. А в цілому особисто мені не вистачило родзинок. Хотілося чогось несподіваного, що б обговорювали всі навколо. Наприклад, призначення філософа Сергія Дацюка відповідальним за майбутнє. Або письменника Яна Валетова – радником з національного примирення.
Словом, призначень в наступальній стилістиці інавгураційної промови Зеленського. Але призначень попереду ще безліч, так що почекаємо.
Читайте від автора: Протистояння з системою – це не шоу, а бій
