Це зовсім поруч з Тернополем, майже східна його околиця. Від обласного центру Байківці відділяє кільцева дорога. Більша частина села – це сучасні заміські садиби тернополян. І лише проїхавши кілька кілометрів сільських доріг, побачимо на горизонті, на перший погляд, велику, а насправді мініатюрну римо-католицьку церкву, збудовану у міжвоєнний період, яка дуже добре збереглася.
Перша писемна згадка про Байківці відноситься до 1653 року. Відомо, що на початку ХІХ ст. село належало Шеліським, і надалі часто змінювало своїх власників: Подлєські, Фредберги, Нєсіловські… Перші збудували у Байківцях панський двір, який дійшов до наших часів. Головний вхід до споруди був прикрашений портиком з двома парами іонічних колон – зараз від нього не залишилося нічого, а це була головна і єдина прикраса будівлі.
На початку ХХ ст. Байківці належали до римо-католицької парафії в сусідньому Чернілові Мазовецькому (сучасна назва – Жовтневе). У 1901 році на кошти Леона Подлєського було збудовано невеличку дерев’яну капличку.
До спорудження церкви своїми коштами долучилася і родина Ірени Нєсіловської, яка в міжвоєнний період володіла Байківцями. Є думка що саме вона була головним спонсором зведення в селі красивої римо-католицької церкви. Освятили її восени 1937 року.
Святиня зведена з каменю у формі хреста. Її центральний портал прикрашений портиком з колонами. З правої сторони, асеметрично фасаду піднімається над будовою витончена башта, завершена шатровим дахом. В радянські часи костел був покинутий, але добре зберігся.
За різними даними зараз ним переймаються чи то православні, чи то греко-католики (в останніх, до речі, зовсім поряд є своя церква св. Параскеви). Хоча судячи з фотографій Ірини Пустиннікової внутрішнє оформлення вказую на римо-католиків.
На жаль, історія не залишала нам його назви. Відомо лише, що храм був філіальним. Зараз дах храму та шатер башти у поганому стані, хоча все решта виглядає досить пристойно. Але як ми знаємо – руйнація як раз з даху і починається, те що можна зробити умовно за “копійки”, потім виливається у великі витрати…
Ось така вона, церква, яку місцеві звуть просто – Костел…
1939
погляд на останок
