На початку вторгнення воїнам ЗСУ вдалось підірвати біля межі з Кримом два мости і кілька дамб, на інших підривники не спрацювали.
У про це йдеться у матеріал УП “Як ЗСУ готували південь до оборони, мінували Чонгар і боролись за Херсонщину. Реконструкція”.
“Вторгнення не буде”
Напередодні вторгнення командування “Півдня” розуміє, що вже наступного дня вони можуть зіштовхнутись з російською навалою.
Командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв повідомляє про це командувачу “Півдня” Андрію Соколову. Той, своєю чергою, береться приводити підрозділи в бойову готовність і виводити їх на позиції.
59-ій бригаді наказують займати лінію оборони. До неї від полігону – 70-80 кілометрів.
300 морпіхів, які мали першими прийняти удар, тієї ночі не спали.
Останні години перед вторгненням, пише автор, командування сиділо в штабі перед моніторами. Через програму, що відслідковує польоти, Соколов, черговий і начальник ППО спостерігали за тим, що відбувалось у небі над Кримом. Там кружляли десятки російських військових літаків.
Того ж дня начальник Антитерористичного центру СБУ Садохін, який ще місяць тому брав участь у тренуваннях з військовими, на закритому засіданні цивільної влади в Херсонській ОДА заспокоював: вторгнення не буде.
Пізніше він стане одним із тих високопосадовців СБУ, які підпадуть під кримінальні справи. Навесні 2022 з’явилась інформація про його затримання.
“Безумовно, того, що було у нас на півдні, було недостатньо. Скоріш за все, було недостатньо сил і засобів. Противник зосередив свої війська на великій ділянці від Білорусі до Криму, треба було і в зоні ООС тримати війська, і Київ прикрити, і північ прикрити, Слобожанщину, Харківський напрямок”, – пояснює Соколов.
Командири 59-ої бригади та 137-го батальйону, сумніваючись, чи варто про це говорити, таки наважуються сказати: їх на півдні закріпили за смугами, значно більшими, ніж передбачає бойовий статут.
“Дорогу ворогу треба перекрити на загрозливих напрямках – це, як правило, автомобільні шляхи. Для цього вони і перекриваються смугами”, – пояснює тодішній командир 59-ої бригади Олександр Виноградов.
Батальйон з 300 морпіхів тримав смугу в 238 кілометрів.
“Хоча за всіма тактичними нормативами мала бути 3 на 5 кілометрів, – каже екскомандир Вадим Римаренко. – За досвідом ООС і АТО, батальйон займав більшу ширину, ніж передбачено, але не таку здорову. На цю смугу потрібно було 14 бригад”.
59-та бригада на позиціях не стояла, вона базувалась на Широколанівському полігоні під Миколаєвом. Смугу, яку їй визначили, військові мали зайняти в разі нападу, перетворившись на другий за морпіхами оборонний рубіж. Цей рубіж був у 14 разів більший за норму.
“У мене смуга була приблизно 140 кілометрів, без сусідів ліворуч і праворуч”, – уточнює Виноградов.
Позицій на цій смузі до вторгнення не зробили. Причина все та ж – до лютого 2022 на дворі формально був мирний час, який не давав військовим права окопуватись на приватних землях. З тих же причин території вглиб Херсонщини, за перешийками, не були заміновані.
15 лютого сапери провели останню перевірку мінувань. Щодо якої, як і завжди, розписуються в журналі.
Не маючи повного комплекту сил, необхідних навіть на мирний час, Соколов усвідомлює, що має чималу “діру” в обороні:
“На Мелітопольському напрямку взагалі не було сил. Я туди відправив свій резерв”, – каже Соколов.
“Мости треба руйнувати завчасно, якщо є максимальна загроза, що я не зможу стримати противника”, – пояснює керівник одного з профільних підрозділів
Але він же додає: на Чонгарі ухвалити таке рішення – підірвати мости завчасно – було би значно складніше, ніж може здаватись. Оскільки контекст був іншим.
Не було воєнного стану, ворог уже тривалий час бряцкав зброєю на кордоні, а центральна влада публічно заспокоювала українців, що розмови про вторгнення – це паніка. Ніхто не міг бути впевненим до кінця, що саме цього ранку брязкання не буде черговим відволіканням уваги чи провокацією.
Два мости і кілька дамб на межі з Кримом все ж підірвали
В автомобільного моста на Чонгарі, за словами саперів, які його мінували, мали обвалитись два прольоти. Морпіх Іван Сестриватовський намагався підірвати його кілька разів, однак вибухові пристрої не спрацювали.
Військові припускають, що причиню міг бути щільний мінометний та артобстріл росіян, з якого вони почали своє вторгнення на Півдні. Сапери пояснюють, що такі випадки трапляються доволі часто.
Морпіхам вдалось підірвати 3 з 4 дамб вздовж межі з Кримом, одна з яких, щоправда, не зазнала значних руйнувань. Схожа доля чекала на залізничний міст на Чонгарі – міни вибухнули, але руйнувань не було. Був пошкоджений міст, розташований далі вглиб, у районі Чаплинки.
І, зрештою, ціною власного життя матрос Віталій Скакун підірвав Генічеський міст, за що посмертно отримав звання Героя України.
Цей міст – єдиний на перешийках – мали підірвати в інший спосіб, на ньому не було завчасно підключених електромереж. Причина була в тому, що міст був розташований трохи далі від росіян, більше в глибину, а людей, які могли би цілодобово там чатувати, не вистачало.
Але і на ньому все було готове до підриву. У сусідньому селищі Новоолексіївка весь час напоготові стояли завантажені вибухівкою причепи. Скакун мав вивести їх на міст, підключити дріт, відійти на безпечну відстань і активувати пристрій. Матрос встиг зробити все, крім відходу.
У військових є дві версії, чому так сталося. За однієї з них, Скакун побіг замкнути провід, який перебило вогнем противника. За другою – матрос підірвався разом із вибухівкою також через вогонь росіян, яким вони вже накривали міст.
Нагадаємо, у Черкасах внаслідок ракетного удару зруйнована будівля готелю, у Києві та Київській області виникли пожежі через падіння уламків ракет, у Дрогобичі Львівської області ворог влучив у промисловий обʼєкт і склад, у Рівному – в енергетичну та цивільну інфраструктуру.
