Politerno > Статті > Кейс Дубінського і можливі перевибори

Кейс Дубінського і можливі перевибори

  • 1 Лютого, 2021
  • 597 Переглядів
  • 0

Чорний лебідь – назва теорії, згідно з якою непередбачені на перший погляд події можуть різко і відчутно змінювати ситуацію. Для фракції «Слуги народу», яку почало знатно штормити після місцевих виборів (плюс конституційна криза), таким «чорним лебедем» став кейс Олександра Дубінського. «Все може закінчитися розколом фракції. І навіть перевиборами парламенту. Підстави є», – говорить один з верховних «слуг».

Наскільки великі подібні ризики? Чи масштаб проблеми перебільшений?

 

Коаліція на волосині

Коротка суть «кейса Дубінського». 

Звинувативши в приналежності до «пов’язаної з Росією мережі іноземного впливу», влада США ввела проти нього персональні санкції. В Україні розгорівся скандал, постало питання про міру політичної відповідальності. У понеділок, 25-го січня на засіданні фракції «Слуг» президент Зеленський двічі просив Дубінського самостійно покинути фракцію. Нардеп відмовився – заявив, що ні в чому не винен.

«Вони досить довго говорили, хвилин 45. Чемно, без підвищених тонів, Дубінський був незвично стриманий. Але він при всіх двічі відмовив главі держави – це всі бачили і чули», – розповідає учасник наради.

«З’ясовувати стосунки з Дубінським на фракції – досить дивне рішення, звичайно. Логічно було б викликати його до себе, тет-а-тет, вимагати пояснень і запропонувати якийсь цивілізований варіант «відходу». Якщо б він тоді відмовився – кликати Арахамію, ставити йому завдання і нехай би розбирався. Але точно не президентська справа – таке розгрібати», – коментує видатний парламентський соратник Володимира Олександровича.

Насправді, майже так воно і було – просто у фракції про це мало хто знає. 

У понеділок на 12:30 Дубінського очікували в ОП. Передбачалося, спершу він поговорить з Єрмаком, а потім – вже в компанії Давида Арахамії – всі вони піднімуться на четвертий поверх, до глави держави. Але полуденний час Дубінському не підійшов, зустріч він переніс, а після зовсім спустив «на гальмах», – стверджують джерела в ОП.

В результаті, ввечері після засідання фракції Олександр Корнієнко проанонсував «продовження дискусії, проведення опитування», сказавши, що на це буде потрібно «день-два». Закономірно, до вечора середи нічого не змінилося (хто б сумнівався), а вже в четвер увечері в ефірі «Право на владу» сам Дубінський розповів, що в мобільному додатку «Слуг» проводиться анонімне опитування щодо його долі. Анонімне тому, що результати бачить тільки Арахамія. У п’ятницю вдень ми повідомили: згідно із проміжними даними опитування, понад 50% «слуг» висловилися «за» виключення Дубинського.

У понеділок увечері, першого лютого, заплановано ще одне засідання фракції.

«Це питання потрібно вирішувати. Причому напівзаходами тут не обійтися. Ми не можемо просто «проковтнути». Звичайно, ідеальний варіант – коли Дубінський йде сам. Але цього не буде, зрозуміло (так само як з суддями КС, – С.К.). Якщо його вигнати, він загрожує забрати з собою ще 20-30 осіб. А це розколе фракцію. Гірше того: офіційній коаліції прийде кінець», – міркує один зі співрозмовників в СН.

Зрозуміло, елемент блефу в даних загрозах присутній, і цифру «в 20-30 депутатів» ні конкретизувати, ні перевірити неможливо (швидше за все, вона істотно менша, але навіть це – ризик). 

Однак те, що незадоволених в СН вистачає – факт. 

Причин багато, виділимо дві найбільш важливі:

– бутафорська партійна діяльність

За фактом місцевих виборів, на яких СН показала аж ніяк не найкращі результати, так і не було проведено повноцінного (!) внутрішньопартійного аудиту, «розбору польотів», не були зроблені кадрові висновки, не покарано халтурників і не відзначено людей, які дали результат. Заміна президентом ряду глав ОДА не береться до уваги – до партії це відношення не має.

Столичних прикладів вам навскидку. Ірина Верещук зайняла в київській гонці лише четверте місце (що явно не її особиста – в чистому вигляді – провина), а керівник міського осередку Микола Тищенко продовжує її очолювати. Як ні в чому не бувало.

Той же Дубінський – глава київської обласної «Слуги народу». Від імені активістів якої на президента і главу ВР Разумкова, між іншим, прийшло зараз близько трьох десятків офіційних листів-звернень на захист нардепа.

При цьому рейтинги СН як політсили котяться в тартарари, а наступна парламентська кампанія (можливо – дострокова, про що нижче, – С.К.) відбудеться вже за оновленими правилами, без мажоритарки. Тобто про своє політичне майбутнє потрібно думати заздалегідь;

– фінансовий фактор. У парламентах всіх останніх скликань – і нинішній не виняток – партійні вожді мотивували своїх депутатів. Зрозуміло, якщо ви прямо запитаєте про це когось з офіційних осіб, вам будуть вперто все заперечувати. Ще й образяться: як, мовляв, ви посміли підозрювати подібне? Але це – факт. Просто прийміть як даність.

Так ось. Кажуть, після того, як в грудні вперше зірвалося голосування за Юрія Вітренка на посаду віце-прем’єра-міністра енергетики, тим нардепам партії влади, хто не натиснув «зелені» кнопки, урізали забезпечення.

За словами одного із соратників Президента, повторний провал Вітренка він сприйняв як особисту образу: «Як плювок. Він був дуже злий, дуже. Давно я його таким не бачив. Каже: «Я його десять разів готовий вносити, поки не проголосують». Хоча ясно ж, що це не вихід». 

Втім, сам Вітренко, судячи з його коментарів, не проти. Як мінімум, спробувати втретє.

Виконавці завжди чуйні до настроїв вищого керівництва, так що логічно припустити: ті, хто не послухаються знову – будуть покарані.

«А тепер уяви: на тлі всього цього приходить Дубінський в Раду з валізкою. Він її не сам наповнить, звичайно, – інтересантів багато. Але її вміст здатний реально розколоти фракцію», – зазначає один з верховних «Слуг». «Ряду депутатів вже й «чемоданчик» не потрібен – просто чекають зручного приводу», – додає інший.

Чим це загрожує?

Закріпленням факту відсутності більшості.

А ось тепер, друзі, поговоримо про розпуск парламенту.

Розпуск як шанс

«До тих пір, поки Зеленський бачить на табло 226 «за» свої законопроєкти, йому немає сенсу розпускати Раду. Ясно ж, що в наступному скликанні такої великої фракції більше не зібрати», – говорить один з соратників глави держави.

«Свої» тобто програмні – з числа обіцяних на етапі президентської кампанії. Щоб можна було – до завершення терміну або чергової річниці каденції – про щось звітувати (буквально по пунктах, – С.К.).

Формально фракція «СН» нині налічує 246 нардепів, при цьому бажані 226 вкрай рідко вдається зібрати навіть за цілком «вегетаріанські» рішення – без допомоги «Довіри» або «Майбаха». Що вже говорити про доленосні, на кшталт призначення Юрія Вітренка.

Перший раз, в грудні, «за» висловилися 186 «багнетів», в січні – 204 («слуг» з них 177).

На Банковій у тому, що трапилося звинувачують трьох осіб – Ігоря Коломойського (його умовна «група» в ВР встала «на диби» зважаючи на ситуацію з Дубінським), Дмитра Разумкова (спочатку не підтримував Вітренка через небажання останнього відмовитися від багатомільйонної премії. Неприязні не приховував – обидва рази в голосуванні «утримувався», що для спікера вельми красномовно) і Дениса Шмигаль (нібито болісно відреагував на розмови про те, що Вітренка готують в його потенційні наступники).

Ясно, що третя спроба призначити Вітренка згоди у фракції «слуг» не додасть.

«Будемо говорити з «Голосом», – діляться у президента. – Ну, які з них опозиціонери? Конструктивні ж хлопці! Потрібно домовлятися!».

«Нам тільки виборів зараз не вистачає! З усією цією турбулентністю», – акцентує ще один високопоставлений співрозмовник.

Він щирий: вибори для СН нині дууууже небажані – через ймовірність отримати набагато менше від нинішнього представництва у ВР. Однак опція така – за запевненням провладних юристів – існує. 

І Президенту про неї вже повідомили.

Зеленський

Чи скористається він нею – питання відкрите.

Поясню детальніше.

Крок перший. Читаємо 90-ту статтю Конституції України, що обгрунтовує нам підстави, на базі яких Президент має право розпуску Верховної Ради. Конкретно, пункт третій: якщо «протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися».

Крок другий. У грудні Верховна Рада – в рамках четвертої сесії дев’ятого скликання – останній раз працювала в пленарному режимі – з 15 по 18 грудня.

17-го грудня – в зв’язку з пандемією і очікуваним другим локдауном – ВР прийняла постанову №4501 – про зміну календарного плану роботи. Згідно з цим новим планом: з 11 по 15-е січня і з 18 по 22 депутати працювали в комітетах, а тиждень з 25 по 29 призначили пленарним.

Попередній план передбачав, що з 4 по 8 січня депутатам слід було працювати в комітетах, а з 11 по 22 – в режимі пленарних засідань.

Як ми пам’ятаємо, на позачерговому засіданні Кабміну 9 грудня було прийнято рішення про введення жорсткого карантину з 8-го по 24 січня 2020-го року.

Після свят народні обранці зустрічалися «під куполом» з 26-го січня (25-го відбулася Погоджувальна рада) по 29-е (в режимі сесії).

Тобто Верховна Рада не засідала (в рамках четвертої сесії) в пленарному режимі з 18 грудня по 26 січня. «Чистими» – 38 календарних днів.

Нова сесія (п’ята), відкриється – згідно з Конституцією – в перший вівторок лютого, другого числа.

Крок третій. Здавалося б: справа в капелюсі! Формально-юридичні підстави є в наявності.

Але ні, не так все просто. 

Бо 19 травня далекого 2004 року Конституційний суд України (тоді – під головуванням Миколи Селівона) оприлюднив рішення, яка докладно пояснює дану новелу. Зокрема, пункт другий уточнює: «Якщо не можуть розпочатися через недотримання порядку роботи ВР».

Повертаючись до історії: роз’яснення КСУ від травня 2004 року обумовлено затяжним конфліктом ВР четвертого скликання і Президента Кучми.

Крок четвертий. «Недотримання порядку роботи ВР» нині немає, а пауза виникла «з технічних» – якщо можна так висловитися, причин, через пандемію. 

Більш того, з 26-го Рада відновила роботу в пленарному режимі. Звідси – питання: якщо факт перерви в роботі на тридцять і більше днів – не суть через що – все-таки мав місце, але потім все налагодилося, чи можна вважати, що конфлікт вичерпаний? Чи у президента все ж зберігається право розпуску? Якщо друге, яким терміном застосування цього права обмежується?

Ситуація нестандартна, кращі юристи влади її зараз предметно вивчають, моделюють варіанти.

Найбільш очевидний – необхідність звернення за уточненнями до Конституційного суду (чи може Президент розпускати, якщо перерва була, але потім Раду «полагодили»). Де пан Тупицький (який, втім, зараз під вагою справи ходить) і Ко будуть дуже «раді» бачити «ходоків» від влади. Безсумнівно: докладуть максимум зусиль для об’єктивного правосуддя. З “хлібом-сіллю”, так би мовити.

Соня Кошкіна

Читайте також: Кошмарити бізнес по-новому. Як Зеленський буде керувати тандемом БЕБУ-СБУ

 
Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь