Хто і як повинен навести порядок у пенітенціарній системі – питання, яке зараз особливо актуальне. Масла у вогонь додали також недавні події в Лук’янівському СІЗО, де працівники оголосили страйк через заборгованість по виплаті зарплат.
Які підводні камені на шляху легалізації приватних буцегарень аналізувала “Politeca“.
Це в черговий раз підняло проблему якості пенітенціарної політики. Варто нагадати, що відповідну службу – ДПтС Кабмін ліквідував ще в травні 2016 року, передавши всі повноваження Міністерству юстиції.
Рішення прийняли одноголосно. Прем’єр Володимир Гройсман додав, що реформа необхідна, оскільки система установ з виконання покарань «законсервована». Хоча формально реформа відбулася, однак проблем від цього не поменшало. Як і не стали краще умови перебування людей в установах позбавлення волі.
Переповнені тюрми, непридатні для перебування СІЗО, корупція – питання, які жодна реформа не вирішила.
Два роки тому в урядових колах на неофіційному рівні активно обговорювали ідею приватних в’язниць. Тоді в Мін’юсті, з огляду на міжнародний досвід, запевняли, що заклади такого типу дозволять в рази зменшити витрати на утримання ув’язнених.
Дійсно, міжнародний досвід показує, що приватні в’язниці можуть не тільки змінити стан справ в пенітенціарній системі, а й відокремитися в сектор економіки.
Гроші на криміналі?
У США приватні в’язниці дуже популярні. Там в більшості штатів діють такого типу закладу. Варто зауважити, що саме Штати – держава з найвищою в світі кількістю ув’язнених на душу населення.
Щорічно в американських приватних в’язницях з’являються сотні тисяч людей. Це не просто альтернатива. Це ринковий механізм, одна з функцій якого – заробляти гроші.
Отже, в чому ж суть приватних в’язниць? Ключова ідея – передати кермо управління від держави приватним структурам. Інвестор зобов’язаний побудувати в’язницю за свій рахунок. Зокрема, найняти весь необхідний для її функціонування персонал.
В результаті він отримує певну суму грошей на утримання засуджених. Крім того, держава встановлює норму прибутку в процентному вираженні. Якщо інвестор не виконує встановлені вимоги, держава може розірвати з ним контракт.
Найбільші американські компанії, які працюють в цьому секторі – CCA і GEO Group. Вони управляють більш ніж 120 виправними установами (140 тисяч чоловік). Їх щорічний прибуток становить близько $ 2 млрд.
Подібна практика поширена і в Європі. Зокрема у Великій Британії, де вже визнали, що утримання одного ув’язненого в приватній в’язниці дешевше, ніж у державній.
Однак, за словами екс-керівника Пенітенціарної служби Сергія Старенького, поки що в Україні не реально впроваджувати приватні в’язниці. Хоча практика приватних в’язниць і неоднозначна, вона в перспективі може якісно змінити пенітенціарну політику України. Однак, з огляду на нинішній рівень корупції, приватні в’язниці поки не потрібні. Інакше про права засуджених можна забути.
«Цей механізм можна реалізувати тільки тоді, коли зникнуть зарплати в конвертах як масове явище. Економіка в такому випадку буде працювати злагоджено. А підприємцю буде вигідно працювати по-білому. Адже зараз платити всі податки під мікроскопом держави – просто нереально. Інвестор піде на серйозні порушення домовленості, а звідси – можливі зловживання », – заявив експерт.