Тиша завжди оманлива. А нескінченно мрячні вологою і сірістю осінні дні явно навівають меланхолію і умиротворення. Начебто розповіли непогані історії з трибуни, штовхнули десяток крутих надихаючих промов, відкрили кілька нових “малих архітектурних”. І ніби як нічого не відбувається катастрофічного.
Тарифчики наполегливо ростуть, люди платять за рахунками, армійські крадуть, боти ботствують, на тендерах тільки свої, Роттердам+ поки не перейменували, балакучий чужинець естетські п’є Sarajishili XO, активісти повернулися в дешеві кав’ярні.
Ну, хіба що мадяри нам сильно псують обідню, ПАРЄ двічі жорстко відшмагала своїми резолюціями (але ми вже довели на “5 каналі”, що резолюції ці нами писані і тому переможні), а ЄСПЛ і зовсім пішов на принизливе задоволення відразу 12 тис. позовів українців до уряду. Все, загалом, як завжди. Тобто ніхто нічого не робить. З числа крутих держменеджерів. Їм би встигнути премії собі нарахувати.
І тим не менше, від наміченого на 17 жовтня попереднього і пробного батлу дивне відчуття. Зрозуміло, що це ще не початок чогось чергового “епічного”. З банальної причини – всередині опозиційної еліти (так, так, і така є) поки немає консенсусу з ключових питань. Хлопці яскраво так гетьманять тільки на себе і тому ніяк не визначаться, кого зробити “єдиним”.
Під кого злити ресурси. І з правилами не визначились. І щодо розподілу призового пирога – кому і що можна буде скуштувати – теж. Цей процес у нас завжди болісно проходить і сильно залежить від амбіцій. Крім того, очевидно, що серед “авторів 17 жовтня” зовсім немає класних організаційних операціоністів, здатних зібрати круту вуличну масовку. Всі вони досконалі майстри презентацій і підмайстри мови. Потрібно ж вміння зібрати надовго красиву вуличну картинку. Забезпечити логістику і охорону. Продумати сценарій на місяці вперед. Накрутити фанатів.
Але ось у чому проблемка. Якщо вчора цей баттл проходив по розряду проходняк з невеликою докупівлею масовки, то події останніх днів кардинально все змінюють. Сталася приголомшлива синхронізація удару по ближньому колу президента. Міністр Аваков неприховано так пішов з коаліції.
І тому зовсім не ясно стало, як же буде себе поводити вулиця і поліція на вулиці? Тихо, голосно? Нарізно або вже разом проти спільного ворога? Хто забезпечить “охоронну” логістику урядового кварталу, і як саме вона буде виглядати? Охорона або вже демонстрація сили? Судячи з усього, дехто з об’єднаної “партії влади” вирішив таки трохи підняти ставки.
Звідси підсумок: чи має Петро Олексійович реальні дані про те, хто і скільки людей приведе, який буде сценарій, які переговори зараз проходять? Втім, щось внутрішнє наполегливо кричить мені – обраний буде традиційний стиль реагування. Нічого не робити. Хороший стиль, не сперечаюся. Але “нічого не робити” або “робити дурниці” неминуче переводить ситуацію на інший рівень ескалації.
Михайло Подоляк, політтехнолог
