В умовах постійних пересудів про таку собі “втому Заходу від України” чергове підтвердження непорушності позицій провідних країн ЄС щодо триваючої російсько-української війни – не так вже й мало.
Читайте також: Американський аналітик звинуватила Atlantic Council в підіграванні РФ
Нормандский відеоформат
Здавалося б, про берлінський саміт нормандської четвірки, раніше запланований на квітень 2020-го, усі перестали згадувати вже в березні, коли пандемія коронавірусу та карантинні заходи по боротьбі з нею набули загальнопланетарного масштабу. Однак, якраз на минулому тижні відбулося певне пожвавлення в темі підготовки нової “Нормандії”, чому була присвячена в останній день місяця, 30 квітня, онлайн-зустріч міністрів закордонних справ України, Німеччини, Франції та Росії.
В принципі нічого сенсаційного на ній не сталося і навряд чи взагалі могло статися. Глава МЗС РФ Лавров, як і раніше, продовжував затирати стару кремлівську платівку “їхтамнема”, знову схиляючи свого українського колегу Дмитра Кулебу до прямих переговорів Києва з ватажками російських окупаційних адміністрацій в ОРДЛО, втім, безрезультатно. Кулеба ж, в свою чергу, констатував, що виконання завдань попереднього паризького саміту в нормандському форматі гальмується через небажання Росії виконувати свою частину домовленостей. “Але іншої Росії у нас немає, нам треба з нею вести діалог”, – підсумував він відеоконференцію міністрів.
А ось заява по завершенню даної онлайн-зустрічі глави МЗС ФРН Хайко Мааса була надиво чіткою і однозначною: “Для нас було і залишається очевидним, і це є також основою для нормандського формату, що сторонами угоди є Москва і Київ. Росія і Україна підписали мінські угоди, а не Німеччина чи Франція, тому саме вони залишаються для нас сторонами конфлікту”.
Власне, такі де-факто пустопорожні переговори по Донбасу і потрібні суто заради виконання інформаційних завдань – підтвердження непорушності позицій провідних країн Євросоюзу щодо триваючої російсько-української війни. Що в умовах постійних пересудів про якусь “втому Заходу від України” – не так вже й мало.
Плюс в подібному нормандському відеоформаті добре видно чергову дурість Кремля, що тиражується тим же Лавровим. Наприклад, на цей раз він видав, що на територію окупованого Донбасу російська зброя, мовляв, потрапляє контрабандою. “Хто вам сказав, що Росія поставляє? Російська зброя доступна в усьому світі – і “Калашников”, і артилерійські системи виробляються, в тому числі в Східній Європі, в цілому ряді інших країн. Ця зброя гуляє по всьому світу досить вільно. Всюди, де є конфлікти, з’являється контрабандна зброя.”, – в такому іскрометному стилі Лавров, не моргнувши оком, публічно відмовився від колишньої путінської концепції “це можна купити в будь-якому воєнторзі”.
І тут дуже доречно саме 30-го квітня на “Укрінформі” вийшло інтерв’ю командувача ООС Володимира Кравченка, в якому генерал не тільки назвав конкретні цифри нинішньої чисельності 1-го і 2-го окупаційних армійських корпусів (більше 35 тис.), оперативно підлеглих 8-ій загальновійськовій армії Південного військового округу ЗС РФ, і наявність на ключових командних посадах 1-го і 2-го АК понад 2 тис. кадрових російських офіцерів, а й заявив про використання Росією окупованої частини Донбасу в якості військового полігону для апробації новітніх систем ураження.
Наприклад, за словами Кравченка, українською розвідкою були виявлені в ОРДЛО російські комплекси радіоелектронної розвідки “Торн-МДМ”, комплекси радіоелектронної боротьби СБ-341В “Леєр-3”, РЕБ 1Л269 “Красуха-2”, РБ-109A “Билина”, “Репелент-1”, радіолокаційні станції “Каста-2Е2”, протитанкові керовані ракети 9М133 “Корнет”, керовані снаряди 3ОФ39 “Краснопіль”, безпілотники “Орлан-10” і “Елерон”. І багато іншого, що абсолютно недоступно як усіляким “контрабандистам”, так і будь-яким “воєнторгам”.
Читайте також: Війна в Україні – це війна в Європі. Це війна, яка стосується європейської безпеки – експерти МКГ
Ситуація з пандемією
Також в цьому інтерв’ю командувач ООС оприлюднив ще одну важливу інформацію, доступну лише розвідці. Так, Кравченко підтвердив, що інфекційні відділення лікарень на території окупованих районів Донеччини і Луганщини переповнені пацієнтами з діагнозами “пневмонія” і “ГРВІ”, а медперсоналу заборонили говорити про реальну епідеміологічну ситуацію в ОРДЛО.
При цьому актуальні дані розвідки свідчать про заниження “МОЗ” квазіреспублік статистики заражень коронавірусом як мінімум в три рази. Ключовим же фактором істотного збільшення на окупованому Донбасі випадків захворювання COVID-19 виступає перманентна ротація в окупаційних військах, що сприяє коронавірусному “імпорту” з Росії, яка за кількістю інфікованих вже “перемогла” Китай, причому абсолютно офіційно.
На цьому тлі реальна боротьба кремлівських гауляйтерів в ОРДЛО з пандемією продовжує бути, м’яко кажучи, вельми двоякою. Наприклад, “влада ЛНР”, з одного боку, вводить суворий режим самоізоляції у всіх без винятку підконтрольних населених пунктах. А з іншого – змушує людей повсюдно виходити на масові суботники для прибирання парків і братських могил (привіт вічному победобесію) і фарбування лавочок та дитячих майданчиків.
Після чого жителі, само собою, активно звертаються з температурою і кашлем до місцевих лікарів, а ті, практично не маючи індивідуальних засобів захисту від коронавірусної інфекції, заражаються самі і заражають своїх колег. Як це, скажімо, сталося на минулому тижні з підстанцією швидкої допомоги №4 у Луганську, яка обслуговує два райони окупованого міста – Кам’янобрідський і Ленінський. Підстанцію довелося просто закрити, тому що у 12-ти з 20-ти тестованих її співробітників був отриманий позитивний аналіз на коронавірус ( “мінохоронздоров’я ЛНР” офіційно підтвердив лише три випадки інфікування медпрацівників луганської підстанції швидкої допомоги №4).
Читайте також: Чому Зеленському не вдається закінчити війну
Першотравень під землею
Але не тільки про епідемію COVID-19 постійно думають ті, хто живуть в окупації. Для багатьох більш актуальна проблема банального браку грошей, і це навіть при постійному працевлаштуванні на процвітаючій до приходу “російської весни-2014” шахті. А тут ще й плани тієї ж російської окупаційної адміністрації ОРДЛО “реорганізувати вугільну галузь”, що фактично має на увазі закриття абсолютної більшості тамтешніх шахт.
Першими зважилися на протестну акцію проти майбутньої “реорганізації” рідного підприємства гірники зоринської шахти “Ніканор-Нова”, яким до того ж заборгували зарплату аж за 20 місяців. Протягом декількох днів ніхто з представників “влади” так і не спромігся зустрітися зі страйкуючими шахтарями, кількість тих, хто сидить під землею лише збільшилася, так що на символічний ранок Першотравня до підземного страйку приєдналися понад півсотні людей, а шахтарські дружини налагодили регулярне підвезення своїм чоловікам води і продуктів.
За словами учасників протесту, 30 квітня працівникам “Ніканор-Нової” з усієї величезної заборгованості перевели на картки жалюгідні 2 тис. руб. (Близько 600 грн.), що було сприйнято страйкарями як формене знущання. Тому шахтарі і члени їх сімей перейшли до “радикальних дій”, а саме: написали колективний лист Путіну, під яким оперативно зібрали понад тисячу підписів. Що, по суті, означає лише одне – навіть через шість років російської окупації частини українського Донбасу далеко не всі в ОРДЛО розуміють, що першопричиною всіх бід регіону є якраз екзальтовані крики “Путін, допоможи”.
Читайте також: Foreign Policy: “Холодна війна” між Москвою та Прагою за історію
