Мешканці навколишніх сіл повинні платити за навчання і лікування в Тернополі. Таке рішення ухвалили місцеві депутати на черговій сесії міськради, повідомляє “Номер один“.
На сесії також ухвалили рішення про взаємовідносини з територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг. Зокрема, управління розробило фінансові нормативи витрат на отримання послуг у бюджетних закладах Тернополя. Мова йде про дитсадки, позашкільні навчальні заклади, ПТУ, ДЮСШ, медустанови міста, які утримують за рахунок коштів міського бюджету.
Та бажання мерії таким чином дбати про місцеву казну викликало більше обурення, аніж похвалу з боку мешканців навколишніх сіл.
– По-перше, ми вважаємо, що це рішення суперечить Конституції України. По-друге, наші люди працюють, ведуть бізнес, навчаються у Тернополі. Наше село повністю асимільоване з містом. Чому так діють? Не знаю. Можливо, роблять це як помсту за те, що ми не приєдналися до Тернополя.
Хоча я особисто голосував за те, щоб доєднатися саме до обласного центру, бо розумію, що тут стоїть питання комунікацій, навчання, транспорту та ін. Тому такі речі я десь передбачав. Зараз будемо ухвалювати рішення. Якщо наші жителі почнуть скаржитись, ми готуватимемо позов до суду,– розповідає сільський голова Гаїв Шевченківських Богдан Брич.
За словами пана Богдана, 93% жителів Гаїв Шевченківських працюють у Тернополі і відповідно сплачують податки в місто. Та цього чомусь міські керманичі не рахують.
– Звідки ми можемо взяти гроші зараз? Бюджет затверджений. А на цю компенсацію, я так розумію, потрібно немаленькі суми. Розраховувати на вільні залишки чи перевиконання бюджету ми не можемо. Тому будемо думати, обговоримо це з мешканцями, депутатами. Також на нараді в РДА спілкуватимемось з очільниками району з цього приводу.
Я особисто вважаю, що ми повинні підходити до цього по-державницькому. А не так, що захотів Надал, завтра захоче Брич, а після завтра – ще хтось. Це якась прихована федералізація,–- каже голова Гаїв Шевченківських.
До речі, за словами чиновників мерії, якщо громада не має коштів, щоб оплатити послуги, то може звернутися за фінансовою допомогою до керівництва свого району – голів РДА. Однак, судячи з позиції голови Тернопільської ОДА Степана Барни, ніхто нікому нічого платити не збирається.
Ба більше! Таке рішення з боку Сергія Надала та мерії у цілому може потягнути до суду.
– Це не є правильна позиція Тернопільської міської ради. Поясню чому. Тому що ми будемо ділити людей на «два сорти», а це вже мало місце раніше. В минулому році, коли була епідемія грипу в області, якщо не помиляюся, у лютому, ця проблема піднімалася.
Коли людей, хворих на грип, відмовлялися приймати в інфекційній лікарні Тернополя. У нас єдина така лікарня в Тернополі, яка надає третинного рівня допомогу хворим. Ми допомогли провести реконструкцію, виділили понад 5 млн. грн.,– каже Степан Барна.
Теж саме, на думку голови ОДА, стосується всіх інших лікувальних закладів. Барна навів як приклад Обласну університетську лікарню, в якій лікуються не тільки хворі з області, а й з міста також.
– То що, зараз будемо ділити: ви –тернопільські, то лікуєтесь, а ви – не тернопільські, значить, не лікуєтесь. Як будемо так ставити питання, то далеко не заїдемо. Тому моя принципова позиція, що питання якраз тих категорій, які потребують обслуговування з боку медичних закладів, –це питання першої допомоги.
Це конституційне право кожного громадянина, незалежно, на якій території ти знаходишся чи проживаєш, яку лікарню чи заклад освіти відвідуєш. Тому я думаю, що це в подальшому буде предметом судового розгляду,– каже голова Тернопільської ОДА Степан Барна.
Не можуть платити за «чужих»?
Нагадаємо, що, відповідно до розрахунків фінансового управління, вартість освітніх послуг із розрахунку на одну особу в місяць для бюджету міста наступна: навчання в дитсадках – 1215 грн., у позашкільних навчальних закладах – 329, ПТУ – 1690 грн., ДЮСШ – 711 грн. та школі статичного виховання – 1151 грн.
Щодо медичної послуги, то ліжко-день у стаціонарі – 329 грн., денний стаціонар – 71,9 грн., перебування в пологовому будинку – 741 грн., відвідування лікаря в поліклініці вузької спеціалізації – 43,2 грн., відвідування лікаря первинної медико-санітарної допомоги – 35,6 грн., лікар стоматполіклініки – 43 грн.
– Багато мешканців з інших населених пунктів відвідують навчальні заклади у Тернополі та лікуються у міських медичних установах, які утримуються виключно за кошти міського бюджету. Тому було розраховано фінансові нормативи вартості цих послуг і депутати ухвалили рішення розіслати відповідні звернення до об’єднаних територіальних громад та сільських рад, поінформувати їх про цю вартість з метою, щоб вони уклали угоду про міжбюджетні трансферти.
Це означає, що за ці соціальні послуги, які люди з інших населених пунктів отримують у Тернополі, повинні платити з районного бюджету. Адже ми не можемо за кошти бюджету нашого міста оплачувати соціальні видатки людей, які тут не проживають,– цитує міського голову Сергія Надала офіційний сайт Тернопільської міськради.
Кличуть до суду!
Однак така політика мера викликала обурення не лише у керівництва області, а й пересічних мешканців навколишніх сіл. Деякі своє «фе» навіть виклали у вигляді позову на ім’я мерії Тернополя.
– Виконавчий комітет Тернопільської міськради 22 лютого, якщо не помиляюся, ухвалив рішення про встановлення оплати за садочки. Причому було розділено дітей, які проживають у місті, і дітей, які живуть за межами обласного центру. Це рішення мене як мешканця населеного пункту Гаї Шевченківські обурило.
Адже я воджу дитину в міський садочок, бо офіційно працюю в Тернополі. Сергій Надал же у ЗМІ обґрунтовував таке рішення виконкому тим, що міський бюджет не може платити грошей за виховання у садочках дітей з навколишніх населених пунктів,– розповідає житель села Гаї Шевченківські Павло Іванечко.
На його думку, виконком не до кінця розібрався, з чого складається та формується міський бюджет. Приміром, людина, яка не працює у Тернополі, не повезе відповідно свою дитину із села у міський садочок.
– Особисто я працюю в Тернополі, відповідно сплачую податки до міського бюджету і його наповнюю. Також маю тут об’єкти нерухомого майна, за які також сплачую податки до казни міста. Тому Тернопіль не витрачає на мою дитину коштів якихось інших тернополян. Мене це обурило, бо відчуваю порушення своїх прав як громадянина.
Нас розділили за якоюсь незрозумілою ознакою – за пропискою в паспорті. Тому єдиним законним шляхом, як на мене, є подання позивної заяви до суду про скасування даного рішення виконкому,- продовжує Іванечко.
До речі, за словами Сергія Надала, якщо громада чи село не можуть заплатити місту самостійно, то це мають зробити місцеві РДА, яким, мовляв, надходять державні субвенції.
– Так як я є економістом за освітою, то досліджував це питання і ніякої дотації з держбюджету на дитячі садочки не надходить ні в район, ні в місто.
Звучала фраза від мера, що нехай, мовляв, райони перекидають частину субвенції. Так от: її просто не існує!– пояснює Павло Іванечко.
На думку пана Павла, як мінімум, люди, які працюють у Тернополі, мають платити таку ж ціну, як всі інші жителі обласного центру.
До речі, цікаво, що міська рада Тернополя не лише розділила жителів області за пропискою, а й виставила вищі розцінки, так би мовити, не своїм. До прикладу, утримання одного тернопільського дошкільника в місяць у 2016 році становило 865,61 грн. Натомість «чужим» громадам мерія виставляє рахунок у 1215 грн. за місяць…
Підсумовуючи все вищесказане, важко виключити, що міська рада Тернополя з часом і рахунки за прогулянки по бруківці для іногородніх виставить. У кінцевому результаті взагалі піде за прикладом Президента США Трампа та розпочне зведення великої стіни, щоб, не дай Боже, хтось без прописки не проскочив…
Як резюмує автор, жарти-жартами, але першу позовну заяву на виконком уже зареєстрували. Вочевидь, і не останню…
