У вівторок ввечері президент Володимир Зеленський відсторонив від виконання обов’язків глави Конституційного суду Олександра Тупицького.
На цей вкрай неоднозначний з правової точки зору крок президент пішов після засідання РНБО.
У відповідь Конституційний суд випустив заяву, в якій не визнав відсторонення свого керівника.
Навіщо Зеленський затіяв переворот у КСУ і які будуть його наслідки, у матеріалі.
Тупицький і його справи
Олександр Тупицький був призначений суддею КС у травні 2013 року, за квотою тодішнього президента Віктора Януковича. Термін його повноважень закінчиться в травні 2022 року.
Але вже не перший місяць навколо Тупицького стискаються лещата, що змушують його піти у відставку набагато раніше.
На початку цього тижня Офіс генерального прокурора направив повідомлення про підозру Тупицькому в зв’язку з його неявкою для отримання підозри в справі колишнього голови Вищого господарського суду Віктора Татькова, який знаходиться в розшуку. Тупицький підозрюється в тиску на свідка і введенні в оману суду шляхом завідомо неправдивого показання свідка.
Ще в жовтні 2018 року слідчі Генпрокуратури за участю СБУ записали Тупицького, який на той момент був заступником глави КС, коли він в кафе біля Конституційного суду переконував донецького бізнесмена Владислава Дрегера не свідчити про його роль в подіях навколо “Зуєвського енергомеханічного заводу” в місті Зугрес, у заволодінні яким підозрюють Татькова.
Журналісти програми “Схеми” оприлюднили розслідування, в якому звинуватили Тупицького в тому, що коли він був суддею в Донецьку в 2006-2010 роках, за допомогою впливу і знайомств серед суддів сприяв заволодінню майном заводу і, ймовірно, отримав частку в цьому підприємстві.
Ще одну справу щодо Тупицького веде Держбюро розслідувань, за фактами державної зради і незаконного відчуження земельної ділянки на території анексованого Криму за законами Росії.
Поява цих справ проти Тупицького відбувалася на тлі прийняття рішень Конституційним судом спершу про незаконність призначення Голови Національного антикорупційного бюро, потім про скасування кримінальної відповідальності за декларування.
Також практично винесено рішення КСУ про неконституційність земельної реформи, про що прямо заявляв доповідач у цій справі, суддя Ігор Сліденко. Все це категорично не влаштовувало західних партнерів.
І після рішення про декларації (яке нівелювало механізм контролю Заходу над українськими чиновниками і політиками) США і ЄС вчинили жорсткий тиск на Зеленського, щоб той “розібрався” з КСУ.
А так як була підозра, що сам президент стоїть за цими рішеннями, то він вирішив реабілітуватися і видав неконституційний законопроект про звільнення всіх суддів КСУ, щоб переконати Захід у своїй відданості “справі реформ”.
І указ про відсторонення Тупицького – з тієї ж серії.
Паралельно президент вирішує і своє завдання – поставити під контроль Конституційний суд, в якому зараз правлять бал судді, близькі до Порошенка, ряду олігархів, зокрема, Коломойського.
На якій підставі?
Тупицький був відсторонений на підставі статті Кримінально-процесуального кодексу, яка дозволяє президенту це робити щодо тих осіб, яких він сам призначив на ту чи іншу посаду. Так як Тупицький став суддею за квотою президента, Зеленський формально міг би приймати таке рішення.
Якби Конституція наділяла його такими повноваженнями.
Але за Конституцією у президента немає цих повноважень. А для відставки глави КС є окремий механізм, знову ж прописаний в Конституції (яка головує над Кримінально-процесуальним кодексом), де заведення проти судді кримінальної справи не є причиною для його відставки.
Сам же КПК передбачає, що для притягнення до відповідальності суддів потрібна згода Вищої ради правосуддя.
Тоді як для притягнення до відповідальності судді Конституційного суду, згідно з Конституцією, потрібна згода інших суддів Конституційного суду.
Тобто, впливати на суди президент ніяк не може. А це означає, що вчинок Зеленського взагалі не має ніяких правових підстав.
“Рішення президента про відсторонення глави Конституційного суду – це вже не перший крок, який за своєю суттю є конституційним переворотом. Ми бачимо, що здають державу. Конституція не передбачає такого інструменту, як відсторонення глави КС з посади президентом. Це так само неможливо, як неможливо уявити, щоб КС сьогодні прийняв рішення про відсторонення від посади президента. Все це веде до паралічу влади. І по суті є злочином, визначеним у статті 109 Кримінального кодексу. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої”, – каже суддя Конституційного суду у відставці Василь Німченко. – Офіс президента хоче якщо не вивести з ладу весь Конституційний суд, то як мінімум зробити його лояльним і не допустити скасування законів про земельну реформу і мову”.
“Президент Зеленський подібним указом про відсторонення голови КС від повноважень судді порушує Конституцію України, Закон України “Про Конституційний Суд України”. Після принесення присяги, вступу на посаду суддів КС ні президент, ні парламент, ні з’їзд суддів не мають більше ніякого відношення до факту здійснення повноважень суддями КС. Не мають права втручатися в суддівську діяльність. Це конституційна аксіома”, – пише на своїй сторінці в Facebook Марина Ставнійчук, екс-заступник голови Адміністрації президента.
Конституційний суд теж випустив заяву, в якій говориться, що, згідно з Конституцією, взагалі немає такого механізму, як відсторонення глави КС, і нагадав всім державним інституціям, що “ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні вказівки”.
За інформацією ряду ЗМІ, це був натяк Управлінню держохорони, якій надійшла вказівка з Офісу президента не пропускати Тупицького в середу на робоче місце. Але в суді знайшли вихід із ситуації – на Тупицького керівник секретаріату суду замовив пропуск як відвідувач, з цього пропуску Тупицький і увійшов до будівлі і потрапив до свого кабінету.
У будь-якому випадку, в Конституційному суді дали зрозуміти, що відсторонення глави суду не визнають, указ Зеленського виконувати не збираються, і взагалі вважають, що за такий указ має настати юридична відповідальність за двома статтями Кримінального кодексу – за втручання в діяльність державного діяча (стаття 344 – максимальна санкція – позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років) і втручання в діяльність судових органів (стаття 376 – максимальна санкція – арешт на 6 місяців).
Ситник під прицілом
В опозиції вже пригрозили Зеленському імпічментом.
Немає одностайної позиції і в середовищі грантових організацій і проукраїнських політиків і експертів.
Не виключено, що це пояснюється побоюваннями, що такий самий спосіб президент може звільнити і голову НАБУ Артема Ситника. Адже він теж був призначений указом президента, а значить, указом президента його можна і прибрати з посади, якщо йому випишуть підозру.
До цього вже закликає президента скандальний юрист Андрій Портнов.
“У повній відповідності з новою правовою практикою, прийнятою по голові КС Тупицькому чекаємо Указу про демобілізацію директора НАБУ Ситника. Він теж був призначений президентом і вже офіційно визнаний судом винним в корупції, числиться в державному реєстрі корупціонерів і є фігурантом цілої низки кримінальних проваджень. По Ситнику для підписання Указу є набагато більше, ніж по Тупицькому формальних та морально-етичних підстав”, – пише Портнов на своїх сторінках в соцмережах.
Відзначимо, що останнім часом відносини між Зеленським і НАБУ дуже напружені після оголошення підозри заступникові голови Офісу президента Олегу Татарову.
А тому не можна повністю виключати, що Ситника можуть відсторонити по “методу Тупицького”, навіть незважаючи на підтримку західних посольств.
Втім, поки що не все ясно і з КСУ. Точніше з тим – чи буде за фактом виконаний указ президента, чи його проігнорують.
На 5 січня заплановане спеціальне засідання суду, на якому, власне, він і визначиться остаточно з тим, визнає Тупицького своїм главою чи ні.
У Зеленського відступати не мають наміру (вже і нікуди) і пригрозили кримінальною відповідальністю за заяви КСУ про неконституційність указу президента.
Читайте також: “Показуха для Заходу”. Чому зайшли у глухий кут спроби розігнати КСУ і скасувати його рішення
