Двічі задекларувавши перед міжнародними кредиторами зобов’язання створити Антикорупційний суд, влада України навмисно затягуює цей процес.
Зрив імплементації відповідного рішення пояснюється цілою низкою об’єктивних причин, але головним є суб’єктивний фактор – на Банковій і в рядах її союзників не мають наміру давати САП, НАБУ і стоячим над ними американським кураторам, можливості створити замкнений цикл кримінального переслідування – від відкриття кримінального провадження і до винесення вироку і посадки в тюрму.
В нюансах залаштункових маневрів розбиралось видання “Страна”
Замість цього близькі до АП політики пропонують створення інституцій, що розглядають корупційні справи з числа діючих служителів Феміди в судах загальної інстанції.
Для цього мають намір відмовитися від конкурсного набору суддів, покликаних вершити правосуддя в найбільш делікатних кримінальних виробництвах, зберігши тим самим монополію Державної судової адміністрації в цьому питанні.
31 травня в Верховну Раду надійшов законопроект авторства народного депутата від Блоку Петра Порошенка Сергія Алексєєва №6529, який передбачає внесення змін до закону “Про судоустрій і статус суддів (щодо запровадження обов’язкової спеціалізації судів з розгляду корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень).
Лейтмотив документа гранично простий: їм пропонується відмовитися від створення Вищого антикорупційного суду.
В даний час законопроект Алексєєва (текст якого був оприлюднений 2 червня) знаходиться на розгляді профільного комітету з питань правової політики і правосуддя, заступником голови якого і є парламентарій від БПП.
Що ж пропонує замість Антикорупційного суду Алексєєв, і як це пов’язано з протистоянням видних державних мужів з НАБУ?
Антикорупційний суд “народжували” рік
Створення Вищого Антикорупційного суду, який покликаний розглядати кримінальні виробництва, розслідуванням яких займаються новостворені антикорупційні органи (НАБУ і САП), було передбачено ще влітку 2016 року. Тоді парламент прийняв закон “Про судоустрій і статус суддів”, і коментуючи це нововведення цілий ряд нардепів висловлювали переконання в якнайшвидшому завершенні цієї процедури.
Втім, через рік, затверджений законодавцями скелет нової інституції так і не опинився підкріплений м’язами. А історія його створення скоріше нагадує результати виховання дитини сім’ю няньками.
Аж до сьогоднішнього дня відсутній затверджений алгоритм набору членів і принципів законодавчого та матеріального забезпечення функціонування Антикорупційного суду.
Більш того – сама ця тема, особливо після початку цілого ряду гучних справ щодо представників чинної влади (глави ДФС Романа Насірова, “фронтовика” Миколи Мартиненка і т.п.) стала предметом запеклої боротьби важкоатлетів української політики.
В кінцевому рахунку, учасниками сутички навколо Антикорупційного суду, з одного боку, виступає команда президента Петра Порошенка і його союзники з “Народного фронту”. Їм протистоїть “група підтримки” Національного антикорупційного бюро з числа когорти нардепів різних фракцій, а також іноземних посольств.
І якщо перша група спочатку направляла свої зусилля на те, щоб відстрочити початок роботи Вищої Антикорупційного суду, то друга – напирала на негайну необхідність його створення. Підкилимна боротьба в цьому протистоянні тривала аж до початку весни 2017 року, але після епопеї з затриманням Романа Насірова, процеси значно прискорилися.
Не народжений суд призначили в “палату Луценка”
Так, в кінці березня ідею відмови від створення Вищого Антикорупційного суду і створення замість спеціалізованої палати при вже існуючих судах озвучив генеральний прокурор Юрій Луценко. Тоді він нарікав на тимчасовий цейтнот по вирішенню “суддівської проблеми” через пробуксовування відповідної реформи.
За словами глави ГПУ, тільки до весни 2018 року відбудеться оновлення апеляційних судів, ситуація в судах першої інстанції взагалі носить невизначений характер – призначення нових суддів в них може розтягнутися аж до кінця наступного року. Зважаючи на це в інформаційний простір був вкинута пробна теза – поставлена під сумнів доцільність створення Антикорупційних судів.
Тоді ж Луценко окремо застеріг громадськість про нібито небезпеку створення окремої судової інституції для Національного антикорупційного бюро. “Спеціальна прокуратура, на яку я не маю ніякого впливу відповідно до закону, окремий суд … Вам це нічого не нагадує з минулого?
Тому, з моєї точки зору, більш реалістичний і, головне, безпечний швидкий план: давайте створимо Антикорупційну палату всередині існуючого загальнокримінального суду… Але для всіх: для НАБУ, для ГПУ, для СБУ “, – підкреслив Луценко.
Тоді генпрокурор стверджував, що його ідею можна здійснити “через тести, через контроль громадськості” і аудит результативності роботи новозданному палати з числа іноземців. Через два місяці Луценко, звітуючи про результати своєї роботи в ГПУ, знову повернувся до питання антикорупційних судів, у власній інтерпретації.
“Україна потребує створення Антикорупційної палати суддів, яка займатиметься справами корупції категорії “А”. Незалежно від того, який орган внесе до суду обвинувальний акт, ці справи, на мою думку, повинна була б розглядати спеціалізована палата суддів… Юридично нічого не заважає нам створити ще спеціалізацію”, – сказав він.
І висловив переконання – таке нововведення в “робочому варіанті” можна реалізувати за півроку, анонсувавши підготовку відповідного законопроекту. Через тиждень в будівлю під куполом цей документ був внесений, його автором значиться колишній колега Юрія Віталійовича по БПП Сергій Алексєєв.
Реінкарнація “трійок”. Що пропонується в законопроекті Алексєєва?
По-перше, документ нардепа від влади передбачає відмову від Вищого Антикорупційного суду, замість якого передбачено введення антикорупційної спеціалізації для суддів загальних і апеляційних судів.
По-друге, з самого закону “Про судоустрій і статус суддів” пропонується виключити ті положення, якими встановлювався набір суддів Вищого Антикорупційного суду за допомогою конкурсу і тестів. Відбір суддів новоствореної “палати” пропонується здійснювати в рамках процедури традиційного набору суддів відповідно до закону “Про судоустрій і статус суддів”.
До речі, в законопроекті Алексєєва, на відміну від анонса Луценко, немає жодної згадки про конкурс для служителів Феміди.
По-третє, встановлюється, що в місцевих загальних та апеляційних судах буде запроваджено спеціалізацію суддів у кримінальних виробництвах, пов’язаних з корупційними злочинами, а також виробництвах про адміністративні правопорушення, пов’язаних з корупцією.
При цьому кількість суддів, які повинні будуть розглядати “корупційні справи” в кожному із судів буде визначати Державна судова адміністрація. У той же час, закріплюється мінімальний поріг для кожного з місцевих судів – на рівні трьох суддів, а в апеляційних – п’яти служителів Феміди.
Ці спеціально відібрані судді будуть знаходитися в більш привілейованому становищі, порівняно зі своїми колегами – законодавець пропонує обмежити їх навантаження суто “антикорупційними справами”.
По-четверте, в Касаційному кримінальному суді, який входить до складу Верховного Суду, ініційовано створення окремої палати для здійснення правосуддя як касаційною інстанцією в виробництвах за корупційними злочинами.
“Антикорупціонери” проти нововведення і просувають свій законопроект
Реакція як союзників НАБУ, так і самого керівництва відомства на поданий законопроект Алексєєва, на даний момент відсутня. У той же час, нескладно припустити, що вони будуть виступати категорично проти даної редакції документа.
Адже в разі його прийняття, за допомогою ручних для Банкової суддів, служителі Феміди з числа “трійок” і членів палати будуть множити на нуль гучні кримінальні виробництва, які розслідуються в відношенні нинішніх топ-фігур владного Олімпу.
А саме відомство втратить здавалося б вже отриману монополію “повного циклу” на проведення розслідувань – від порушення кримінальних проваджень до забезпечення вироку.
Це показує реакція НАБУ і симпатиків Бюро на заяви генпрокурора про недоцільність створення Вищого Антикорупційного суду. Так, ще в середині травня директор НАБУ Артем Ситник заявив, що створення Антикорупційного суду супроводжується маніпуляціями.
“За наявності політичної волі і відповідного законодавства Антикорупційний суд можна створити до кінця 2017 року», – заявило відомство в офіційному Twitter.
Подібна риторика і у представників групи підтримки НАБУ.
“Абсурд часів Петра Порошенка – це коли президент і прем’єр-міністр дають публічну обіцянку створити Антикорупційний суд, а генеральний прокурор тієї ж країни відкрито заявляє, що взагалі-то, це не обов’язково – можна обмежитися Антикорупційною палатою в рамках вже існуючого корумпованого суду”, – відзначав на своїй сторінці в Facebook парламентарій Мустафа Найєм у відповідь на ініціативу Луценка.
Відзначимо, що ще на початку лютого Найєм, а до нього ще й ціла група народних депутатів з числа соратників Антикорупційного бюро (Оксана Сироід, Єгор Соболєв, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук і т.д.) зареєстрували в парламенті законопроект №6011, який передбачає запуск роботи Антикорупційного суду.
Однак спочатку його “зарубав” регламентний комітет парламенту вказавши, що згідно з нормами Конституції питання, що стосуються створення, реорганізації і ліквідації судів, вносить суто президент за погодженням з Вищою радою правосуддя.
Слідом за цим вже сам ВРП, проаналізувавши законопроект №6011, прийшла до висновку про недоцільність прийняття цього закону, як такому, що суперечить Основному закону.
Як зреагують США на третій “кидок”?
“Загибель” законопроекту “антикорупціонерів”, як і спроби представників влади в обхід раніше встановлених домовленостей створити зручні для себе органи Феміди, в НАБУ давно вловили. Тим більше, що давно висловлюють бажання впливати на здійснення правосуддя за допомогою нетрадиційних суддів, а служителів Феміди з нового “антикорупційного суду”.
Міцність позицій Ситника і Ко пов’язана з дуже впливовим лобі з-за кордону.
Адже згідно з нормами останньої редакції меморандуму України з Міжнародним валютним фондом, парламент зобов’язаний прийняти відповідне законодавство “під антикорупційні суди” до 15 червня 2017 року. При цьому самі новостворені органи, під які до сих пір відсутній необхідний закон, повинні запрацювати не пізніше кінця березня 2018 року.
І з урахуванням раніше висловленої реакції посольства США, яке стверджувало про все більш термінову і “очевидну необхідність створення незалежного Антикорупційного суду”, очевидно, що зовнішні партнери не змінили свого ставлення до питання. Тут наполягають на створенні для потреб НАБУ окремого суду і дотриманні раніше взятих на себе Україною зобов’язань.
Втім, політичному істеблішменту, який заправляє сьогодні на Печерських пагорбах, не вперше зривати укладені домовленості, які йдуть пакетом, під які виділяються транши. Справа в тому, що згідно з ще раніше схваленим меморандумом про співпрацю України з МВФ, створення Антикорупційного суду повинно було бути оформлено ще три місяці тому, але ці терміни були зірвані.
Що не завадило президенту Петру Порошенко і прем’єру Володимиру Гройсману знову взяти на себе зобов’язання про його впровадження. Але, отримавши новий транш МВФ, про це зобов’язання вважали за краще забути. І тепер просувають тему, яка повинна знищити саму ідею створення спеціальних судів для НАБУ і САП.
Тим цікавіше буде простежити політичну перспективу прийняття законопроекту Луценко-Алексєєва, і подальшу лінію США по відношенню до нинішньої української влади.
