Та їх система на гарматний постріл до себе близько не підпустила б!
Як відомо – “земля тримається на китах”. А ось держава спирається на стовпи. Такими є державні інститути. Вони контролюють дотримання основних базових принципів існування держави – Конституції і законів.
Будь-яка сильна держава, сильна своїм президентом, парламентом, судом, армією, службою безпеки, національним банком, прокурором, антимонопольним комітетом, ринковими регуляторами.
Людям в цих сильних країнах властиво помилятися і вони іноді можуть обрати не зовсім “того”, м’яко кажучи.
Але завдяки цим інститутам сильні держави стабілізуються і “вирулюють”.
Однак, уявити собі хоча б на мить повторення “українського експерименту” навіть там не змогли б у страшному сні.
Президент – олігарх і торгаш.
Прем’єр – базарник.
Парламент – шапіто.
Перший міністр оборони – мент середнього рівня.
Другий – ніякий “вояка”.
Генпрокурор – політик, не юрист.
Нацбанк – фінансова авантюристка.
Антимонопольний комітет – провінційний боягузливий юрист.
Національний енергорегулятор – залежний хлопчик, менеджер господаря.
Головний фіскал – авантюрист з чужим паспортом.
Тут реально починаєш пишатися – як воно все ще тримається, незважаючи на такий “ансамбль”?!
Тому, перш ніж ви розповідаєте про досвід Європи чи США, хлопчики і дівчатка, поставте головними питаннями:
А ким би ви були там ?!
На якому гарматному пострілі від системи прийняття рішень ви б там знаходилися ?!
І в яких в’язницях ви б там давно вже відпочивали ?!
Alexey Kucherenko, екс-міністр з питань житлово-комунального господарства України
