Підсумки роботи відомства Луценка виглядають порівняно пристойно – але порівняно з “попередниками” і мізерними результатами НАБУ, САП і НАЗК.
Юрій Луценко живописно-лаконічно окреслив основні досягнення своєї річної роботи генпрокурором. “Виявилося, що вже рік. Готую звіт в парламенті”, – написав 12 травня Луценко в Facebook і прикріпив до посту інфографіку своїх досягнень.
Після фейсбучних блогерів звіт розглянуть і оцінять депутати ВР. І їх оцінка для генпрокурора дуже важлива – і в політичному, і в організаційно-кадровому відношенні. Тим більше, що новий генпрокурор сприймається, як “людина президента”. А в парламенті нині чимало бажаючих покритикувати як владу і правоохоронні органи, так і главу держави особисто.
У тому, що кожен генпрокурор малює у вигідному для себе світлі роботу свого відомства саме під його керівництвом, нічого дивного немає. Луценко просто продовжує традицію, в руслі якої при ньому вже був підготовлений звіт роботи ГПУ за 2016 й рік. Та й всі його попередники знаходили для опису своєї роботи тільки хороші слова. Питання в тому, які конкретні результати стоять за цими словами.
В принципі, у Луценка є певні підстави пройтися тішитися. За рік його керівництва в Генпрокуратурі це відомство повернуло державі 52 мільярди гривень. Правда, досягнення цього солідного показника стало можливим за рахунок 39 мільярдів гривень, конфіскованих у оточення екс-президента України Віктора Януковіча буквально напередодні річниці Юрія Віталійовича.
Серед інших показників, названих Луценко – в суд направлено 7006 обвинувальних актів, включаючи справу колишнього президента. А також повернення незаконно переданих у власність земель площею в 73,3 тисяч гектарів.
Однак говорити про те, що при Луценко ГПУ зазнала кардинальних перетвореннь і заробила в рази ефективніше, ніж при всіх його “попередниках”, не доводиться. В принципі, це можна пояснити – Луценко далекий від прокурорської роботи. У президента Порошенко ультракоротка лава політичних важковаговиків, які користуються повною довірою гаранта.
І під час майбутнього звіту генпрокурора у Раді навіть критично налаштованим по відношенню до Луценка і президенту депутатам буде складно його переконливо критикувати, а тим більше – вимагати оргвисновків. (Хоча підстави для критики безумовно є). Оскільки, як відомо, все пізнається в порівнянні, а інші об’єкти порівняння грунтовно “кульгають”. Це сильно сам дискредитував себе “папереднік” нинішнього генпрокурора – Шокін. І колеги Луценка з інших правоохоронних структур.
Наприклад, та ж глава НАЗК Наталія Корчак знаходиться під перехресним вогнем критики через повний провал виконання покладених на це відомство завдань. Цілий ряд політиків, починаючи з прем’єра і ряду депутатів і закінчуючи колегами Корчак з антикорупційного цеху, ось уже два місяці наполегливо говорять про необхідність її виходу у відставку. Однак “Наталя і нині там”. Тобто, на чолі НАЗК.
Формальний заступник Луценка і глава фактично альтернативної ГПУ структури – Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – Назар Холодницький також не може похвалитися порівнянними з озвученими Луценко результатами роботи ГПУ. У березні глава САП відзвітував, що його відомство довело до суду трохи більше півсотні справ. Мізер на тлі 7006 справ від Генпрокуратури …
У родинного САП Національного антикорупційного бюро справи з результатами роботи йдуть так само плачевно. За два роки своєї роботи НАБУ змогло повернути в бюджет 115 млн. Грн., Тільки на п’яту частину компенсувавши витрати бюджету на фінансування самого бюро. Що виразно контрастує з 52 мільярдами за рік роботи Луценко.
При тому, що у НАБУ була реальна можливість увінчати свій “торт” з повернених до бюджету грошей значною “вишенькою” у вигляді конфіскованих 39 мільярдів Януковича. Більш того, ряд політиків, зокрема, з “Народного фронту”, свого часу вимагали, щоб саме НАБУ зайнялося поверненням цих грошей до бюджету. Керівництво ж бюро відмовилося це робити.
У підсумку можна прогнозувати, що анонсований звіт роботи Луценко в парламенті пройде і буде затверджений. Хоча і не “без шуму і пилу”. Опозиція не упустить можливості для критики, та й близькі до Саакашвілі депутати з “групи підтримки НАБУ” обов’язково “потріпають” ГПУ. Адже це “конкуруюча фірма”.
Проте, в наявності у опонентів Луценка немає ні сформульованої критичної маси претензій (як це було у випадку з його “попередником” Шокіним), ні порівнянної за результатами бази порівняння інших правоохоронних структур.
