Битва за Тернопіль. Все, що потрібно знати про кандидатів по 163 округу

  • Червень 18, 2019
  • 15157 Переглядів
  • Comments Off

У той час як Конституційний суд готується винести рішення щодо (не)конституційності указу президента Володимира Зеленського про розпуск Верховної Ради, в країні на повних обертах запущена парламентська виборча кампанія.

Усі ключові політичні сили провели свої з’їзди і висунули кандидатів, як за списками, так і на одномандатних округах.

Особистості кандидатів вже наробили багато шумихи в політичній тусовці і на загал, адже в Раду на цих виборах йде багато різношерстого люду: від класичних і досвідчених політиків, до гумористів і співаків, від блогерів і журналістів, до редакторів телеканалів і громадських активістів.

На момент написання статті відомо про висування 13 кандидатів по 163 виборчому округу з центром у місті Тернопіль. Серед них чиновники, діючі нардепи і активісти.

Хто ці люди, навіщо йдуть в парламент і який мають політичний бек-граунд – у матеріалі.

Почнемо огляд з кандидатів, які мають відношення до виконавчої та законодавчої гілок влади, а також найбільш одіозних в плані корупційних та медійних скандалів. Послідовність зберігатиметься по мірі накопиченого негативу претендента на мандат. Спочатку – найбільш скандальні.

Степан Барна – останній шанс залишитись у великій політиці

Від «Європейської солідарності» Петра Порошенка, яка перейменувалась з БПП «Солідарність» з огляду на негативний імідж старого бренду, балотуватиметься екс-губернатор Тернопільщини Степан Барна. Доцільність його кандидатури проста і не витіювата – більше не було кому, та й в політиці залишитись дуже хочеться.

Степан Степанович перший з представників минулої влади в області претендент на кримінальне переслідування. Адже, як зазначали громадські активісти, існують беззаперечні докази його корупційної діяльності на посту голови Тернопільської ОДА, зокрема, у «співавторстві» з його давнім другом, керівником Управління капітального будівництва ТОДА Віктором Кузяком та керівником САД Богданом Юликом. Про афери очільників Тернопільської облдержадміністрації в сфері будівництва доріг можна писати мемуари, що і робили представники ВО «Автомайдан» на своїй сторінці у Facebook протягом усієї каденції Барни.

Зважаючи на «дамоклів меч», що висить над Степаном Барною, його похід у Раду має логіку – необхідно сховатись за недоторканістю, хоча, скільки ще ця «гавань» для корупціонерів буде відкрита – велике питання. Адже усі рейтингові політсили декларують зняття недоторканості з усіх трьох категорій посадовців (президент, нардепи, судді), як першочерговий крок діяльності нового парламенту. Тож розраховувати на 100-відсотковий імунітет екс-чиновникам епохи Порошенка, у разі обрання, не варто.

Жодних інвестицій, про які так часто любив говорити екс-губернатор, залучено у Тернопілля не було. Хоча область справді приваблива і потенційна. Втім займатись питаннями її розвитку не було часу – ділили дороги, кар’єри, думали як обійти тендери, щоб залучати близькі компанії під держзамовлення.

Леонід Бицюра – «нове обличчя» або той самий Надал, тільки у профіль

За нашими даними, заступника міського голови Тернополя «свободівця» Леоніду Бицюру балотуванням у Раду «розганяють» на вибори міського голови Тернополя. З огляду на увесь електоральний негатив, який за останні роки наростив своїм урядуванням в місті Сергій Надал, за логікою керівництва «Свободи», йому на заміну має прийти хтось інший, більш «новіший», у той же час впізнаний, медійний і не засвічений в корупції.

Скандальні зміни до Генплану Тернополя, знищення зелених зон під забудови, незаконні, іноді просто безглузді рішення міськради щодо переобладнання котелень під торф’яне паливо, платні нетернопільських дітей за дитсадки, захмарних тарифів на проїзд у громадському транспорті, «реорганізації» школи мистецтв ім.Герети (тощо) – не залишають шансів Сергію Надалу втретє очолити місто.

А місто є базовим для ВО «Свобода», як в частині ідеології, так і в чисто матеріальному сенсі, адже саме звідси в партійну казну «тягнибоківців» надходять основні вливання, чим і дорогоцінний націоналістам багатолітній мер Файного міста.

Втім, не все так чисто і з минулим самого Бицюри. Службове розслідування, яке призначив голова Тернопільської ОДА Степан Барна у 2015 році, дійшло висновку, що його заступник Леонід Бицюра не мав права підписувати документи на вилучення 26 соток землі біля довгобуду обласної бібліотеки на площі Героїв Євромайдану у Тернополі і передачу ділянки на баланс міської ради. Начебто для проекту реконструкції всієї площі зі спорудженням підземного паркінгу на 100 автомобілів, який хотіла реалізувати міська влада. Результати службового розслідування у 2015 році оприлюднив голова комісії, що його проводила – інший заступник голови ОДА, Іван Крисак. Як з’ясувалось, Леонід Бицюра мав право погоджувати питання про відчуження земельної ділянки і передачу її на баланс міськради Тернополя, але підписувати документи на її вилучення – ні. Заступники, на відміну від голови ОДА, таких повноважень не мають. Втім, справа була зам’ята і жодних наслідків для Леоніда Олексійовича не мала.

Нагадаємо, трохи згодом на вказаній ділянці компанія «Креатор-Буд», наближеного до Сергія Надала бізнесмена Ігоря Гуди, збудувала житловий комплекс та офісний центр. Жодного підземного паркінгу будувати не збирались. Таким чином, маємо чітко реалізовану «схему» по «віджиму» землі в ОДА на користь міськради (читай Сергія Надала), ключовим фігурантом якої був Леонід Бицюра. Подейкують, саме для реалізації цієї земельної афери Бицюра і був «засланий» в заступники Барни.

Отже, соратник міського голови йде в парламент з прицілом на стрімке входження в мерську кампанію з «висоти» депутатського крісла. План зрозумілий і передбачуваний. Але через електоральне банкрутство «Свободи» навіть в базових для неї регіонах, що продемонстрували президентські вибори і що показує соціологія,  цей «фокус» може і не вдатись. Єдина надія на фінансово «жирну» кампанію і використання адмінресурсу з боку рідної міськради.

Тарас Пастух – а чи був нардеп?

Тарас Пастух втретє йде по округу в Тернополі і вдруге хоче стати нардепом, висуваючись напряму від партії «Самопоміч».

Пан Тарас, попри незначну медійність і нібито хорошу репутацію, все ж є досить скандальним політиком. Зокрема, ще у 2012 році щодо його доброчесності мав великі сумніви громадський рух «Чесно». Нагадаємо, тоді Пастух балотувався до Верховної Ради 7 скликання від «Української народної партії». Кандидатів у народні депутати визначали за наступними критеріями: прозорість задекларованих доходів і майна та їх відповідність способу життя. Ще тоді, попри відносно незначні доходи, він придбав і земельну ділянку, і житловий будинок, і авто за 300 тисяч гривень. Зазначимо, що Тарас Пастух на той час обіймав посаду генерального директора пивзаводу «Опілля», а до цього працював начальником управління страхування у страховій компанії, старшим лаборантом кафедри, інженером-програмістом, референтом ректора, викладачем кафедри кримінального права і процесу ТНЕУ. Тож активісти руху «Чесно» дійшли висновку, що задекларовані доходи Пастуха не відповідали його справжнім доходам.

На парламентських виборах 2014 року Тарас Пастух мав серйозну підтримку чинного мера Тернополя Сергія Надала. Саме з благословення міського голови він і став нардепом, адже команда Надала активно відпрацювала проти тодішнього нардепа, хоч і побратима-«свободівця», Олексія Кайди. Звідси і подальша кричуща пасивність народного обранця стосовно проблем, з якими зіштовхнулись тернополяни в плані незаконних забудов, знищення парків, переобладнання котелень під торф й інших безчинств тернопільського мера. Тарас Пастух просто не помічав усіх цих «гарячих точок», а коли у місто приїхав лідер «Самопомочі» Андрій Садовий і почув від городян про бездіяльність місцевих партійців та нардепа від округу, то разом з міськими депутатами почав активно виправдовуватись перед керівником і шукати крайніх серед активістів. Подейкують, що за заплющені очі на протистояння тернопільської влади з громадськістю Сергій Надал рясно віддячив Пастуху.

Цікавим є і той факт, що за 2014 рік Тарас Пастух задекларував трохи більше 2 мільйонів гривень, з яких лише 52 тисячі гривень склала зарплата. Як писало тоді видання «Тернопільський тиждень», понад 700 тисяч – це були доходи від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності. Левова ж частка доходу – понад 1 мільйон 200 тисяч гривень припала на розділ «інші види доходів». Як відомо, значну частину 2014 року (аж до жовтня, коли відбулися вибори) Тарас Пастух розповідав, що з весни пішов добровольцем на фронт і не покидав передову доти, поки не отримав мандат нардепа. Виникає питання – чим він там торгував? Як військовий ЗСУ зумів отримати мільйони гривень прибутку, перебуваючи у зоні бойових дій?

Власне, уся виборча кампанія кандидата-«невидимки» Пастуха, який не провів жодної зустрічі з виборцями, будувалася на популярній тоді темі АТО. Фотографії з ним у випрасуваній військовій формі наводнили Тернопіль. Сам Тарас Пастух навіть програми своєї не показав виборцям, бо начебто «на війні немає часу на такі дрібниці». Тернополяни мають пам’ятати, як Пастух переконував, що у разі обрання його народним депутатом не змінить військову службу на мандат, бо не гоже залишати побратимів на передовій. Щоправда, згадав про них лише тоді, коли потрібно було організувати блокаду «торгівлі на крові», що деякі журналісти охрестили як «піар на блокаді торгівлі на крові», а експерти розцінювали як «наїзд» олігарха Ігоря Коломойського на олігархів Рината Ахметова і Петра Порошенка руками Семена Семенченка, соратника Пастуха по фракції у Раді.

Ігор Побер – може і не балотуватись

Нардеп з фракції БПП Ігор Побер висуватиметься (якщо висуватиметься) від партії мера Києва Віталія Кличка УДАР, яку представляв у парламентській фракції Петра Порошенка.

Поки що нардеп сам не визначився, чи балотуватиметься до Ради і за нашими даними погоджує дане питання зі Степаном Барною, адже виборець у них один – прихильники «життя по-новому» від Петра Олексійовича. Тож політики мусять визначитись, хто з них представлятиме проведені в країні реформи (а їх екс-президент нарахував аж 144) і зароблятиме на цьому електоральні бали.

Що до його статків, то питання виникають як і випадку Пастуха.  Звідки у власника «качалки» на Східному гроші на дорогі автомобілі і чисельну нерухомість, в тому числі у Києві?

Лариса Римар – комусь треба, бо Ландяк у списку

Депутат Тернопільської обласної ради і екс-голова фракції «Громадянська позиція» Лариса Римар висувається партією Анатолія Гриценка попри те, що членом партії ніколи не була. За нашими спостереженнями, безпартійність Римар завжди давала їй певне поле для маневру, адже помітною принциповістю вона ніколи не відрізнялась, за партію у вогонь і воду йти не планувала.

Пані Лариса стала в.о. директора Тернопільського обласного музичного коледжу ім. С.Крушельницької у 2017 році, будучи депутатом Обласної ради, що викликало у багатьох справедливий подив. Представляв колективу нового керівника, депутатку з опозиційної фракції, голова облради Віктор Овчарук, представник влади. Чи не дивно?

Втім, Лариса Римар завжди була близькою до керівництва області, зокрема, з 2015 року вона займала посаду голови Громадської ради при Тернопільській обласній держадміністрації, діяльність якої повністю застопорила і зробила формальною.

Більш того, Лариса Римар була настільки далекою від запитів суспільства, що виступала за декларування доходів громадськими організаціями. Нагадаємо, дана дискримінаційна ініціатива виходила з Адміністрації президента Порошенка і зустріла активний супротив з боку громадськості і західних партнерів.

За нашими даними, під час головування у фракції пані Лариси, «гриценківці» досить часто займали неоднозначну позицію в обласному парламенті. Під час голосування за важливі для керівництва БПП питання, «Громадянська позиція» безліч разів підтримувала соратників чинного тоді президента. Якщо було можливо, просто утримувалась. Дарована посада керівника коледжу зобов’язувала пані Ларису до лояльності. Втім, коли випадала можливість під час розгляду гучних питань попіаритись перед громадськістю і партійним керівництвом, підтримувала опозиційних, більш потужних гравців – «Батьківщину» і «Свободу».

Але це не допомогло, у березні минулого року фракція «Громадянська позиція» в Тернопільській облраді змінила голову. Замість Лариси Римар фракцію очолив Олег Шуляр. Очевидно, така рокіровка сталася не випадково і зайва прив’язаність Римар до голови обласної ради Віктора Овчарука не сподобалася керівництву партії.

Тарас Серетний – найменш одіозний радикал Тернополя

Тарас Серетний є депутатом Тернопільської міської ради від Радикальної партії Олега Ляшка.  До Верховної Ради балотується від цієї ж політичної сили.

З вересня 2017 року Серетний обіймає посаду провідного спеціаліста в управлінні з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастра в Тернопільській області. Також він є членом скандально відомої земельної комісії ТМР, у якій творяться просто надприродні явища – зникають у просторі і з’являються на паперах гектари земельних ділянок для «потрібних людей».

Тернополянам пан Тарас міг запам’ятатись звинуваченнями у вимаганні та отриманні через посередника хабаря у розмірі 1500 доларів США за незастосування штрафних санкцій в результаті позапланової перевірки щодо земельної ділянки, яка перебувала в користуванні підприємця на праві сервітуту. Свою провину він заперечував, а справа згодом була спущена на гальма.

«Прославився» Тарас Серетний і тим, що засвідчив відсутність порушень законодавства на використання земельної ділянки під скандальне будівництво в парку Національного Відродження, на якому ламались списи громадських активістів з поліцією і тітушками. Згодом у міськраді Серетний допомагав Сергію Надалу через регламентні схеми уникнути розгляду питання щодо правомірності цієї незаконної забудови. Кажуть не задарма.

Андрій Цибульський – непомітне обличчя УКРОПу

Депутат Тернопільської обласної ради, уповноважений представник ТОРО політичної партії «Українське об’єднання патріотів «УКРОП» Андрій Цибульський, судячи з усього, вирішив штурмувати Верховну Раду. Офіційного підтвердження цьому немає, але у політичних колах Тернополя подейкують, що рішення прийняте і пан Андрій балотуватиметься від політсили, яку пов’язують з екс-власником Приватбанку Ігорем Коломойським і обласний осередок якої він очолює.

У 2017 році Цибульський увійшов до складу наглядової ради Агенції регіонального розвитку в Тернопільській області. Журналіст інтернет-газети «Про все» зафіксував на відео, як голова фракції політичної партії УКРОП проголосував за відповідне рішення під час сесійного засідання в Тернопільській облраді. Зазначалось, що Андрій Цибульський проголосував сам за себе, що є конфліктом інтересів і порушує чинне законодавство, але потім не стримався і натиснув ще й кнопку «за» колеги по фракції, яка вийшла в туалет. Тож у такий сумнівний спосіб «укропівець» увійшов до омріяної наглядової ради.

Андрій Цибульський, як і його фракція (складається з трьох чоловік), за стратегію поведінки в Обласній раді дуже схожі на фракцію «Громадянська позиція» (тих – четверо). Як і його конкурентка на цих виборах Лариса Римар, про яку ми вже згадували, Андрій Іванович дуже часто голосує в унісон з провладною (у нещодавньому минулому) фракцією Барни-Овчарука. І це не дивно, адже лише тотальною лояльністю до керівництва облради лідери таких маленьких фракцій мають хоч якийсь шанс щось «виторгувати» для себе і своїх колег. Провладна орієнтація Цибульського пов’язана ще й з його діяльністю в ранзі помічника нардепа від БПП Ігора Побера і тому жодного подиву давно ні у кого не викликає. До речі, саме через неї політик мав проблеми з однопартійцями і у цьому ще одна його схожість з Римар.

Жодної помітної політичної діяльності Андрій Цибульський не веде і з’являється в медіа-просторі лише через замовні статті в одному з інтернет-видань, яке має відношення до нардепа Ігора Побера і Михайла Головка.

Переходимо до кандидатів, які прямого відношення до влади не мають і яких скоріше можна віднести до представників громадського сектору. Їхнє іміджеве тло теж вигідно відрізняється від попередніх кандидатів.

Максим  Черкашин – ще одна людина Надала

Цей висуванець по тернопільському округу від «Голосу» Святослава Вакарчука справді є керівником ГО «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» та співзасновником міжнародного музичного фестивалю «ФАЙНЕ МІСТО». Але у 2014-2016 роках чоловік не покладаючи рук трудився начальником патронатного відділу Тернопільської міської ради. Крім того, Максим Черкашин є консультантом Тернопільського регіонального відділення Асоціації міст України, яке очолює Сергій Надал. А тому обізнані співрозмовники запевняють – «голосівець» є людиною міського голови Тернополя Сергія Надала і тому виборцям потрібно добре подумати: голосуючи за пана Максима, вони підтримують кандидата від партії «Голос» і її лідера Святослава Вакарчука, чи мера-«свободівця» Сергія Надала? А різниця між цими політичними силами більш ніж разюча.

Анатолій Вихрущ – вічний кандидат

Доктор педагогічних наук, професор кафедри психології та соціальної роботи ТНЕУ Анатолій Вихрущ вкотре висувається Народним Рухом України.

Писати багато про цього кандидата не має сенсу, адже чоловік балотується чи не на кожних парламентських та місцевих виборах. Депутатом жодного разу не став, тож ціль висування – самоствердження і намагання нагадати про себе. Що не заперечує його фаховості в профільних напрямках і патріотичності поглядів.

Жодної політичної діяльності Анатолій Вихрущ по суті ніколи не вів. Попри протести тернополян щодо підвищення платні за проїзд у громадському транспорті, жодним чином не відреагував на дії керівника міської організації НРУ, а за сумісництвом начальника управління транспорту Ігоря Мединського. І хоча у Тернополі двічі збирався тарифний майдан – з боку політсили мовчок. Ще б пак, офіс в центрі Тернополя народорухівці отримали за сприяння Сергія Надала, то не наступати ж на горло власній пісні, критикуючи дії міської влади?

Пан Анатолій знаний в наукових колах України і відомий в Європі як дослідник закономірностей розвитку освітніх систем та педагогічної персонології.

У 2005-2008 роках працював заступником голови Тернопільської обласної державної адміністрації.

Іван Сороколіт – з «Пори» через «Свободу» в «Силу людей» і Раду

Іван Сороколіт – це символ для тернополян. Для одних – політичної нерозбірливості і зрадництва, для інших – принциповості і порядності. Втім, ким є кандидат насправді, судити виборцю, ми лише викладаємо відомі нам факти з його життя.

Сороколіт починав свій політичний шлях у політичній силі скандально відомого і колись наближеного до екс-президента Віктора Ющенка політика Владислава Каськіва. Йдеться про партію «Пора», яка припинила своє існування, але членом якої пан Іван формально залишається до цих пір через бюрократичні нюанси. З 2006 по 2010 рік Іван Сороколіт очолював обласну організацію цієї політсили, допоки молодого і амбіційного політика не помітила тернопільська «Свобода».

У 2010 і 2015 роках він двічі ставав депутат Тернопільської міської ради від націоналістів. Відносини з керівництвом нової політсили в особі Сергія Надала були настільки довірливими, що невдовзі Сороколіт очолює комунальне підприємство Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа». Не менш теплими були у нього стосунки і з нардепом-«свободівцем» Михайлом Головком, який навіть фінансово допомагав Сороколіту під час виборів, у чому трохи згодом публічно зізнався сам Іван Леонідович. За розборками у мережі з приводу позичених-дарованих грошей могли спостерігати усі охочі.

Більш того, депутат стає головою комісії по ЖКГ, досить «прибуткової», як запевняють обізнані з внутрішньою кухнею міськради люди. Невдовзі Сороколіт зближається з правою рукою Сергія Надала і головою бюджетної комісії Ігорем Турським. До них приєднується голова фракції «Свобода» у ТМР Роман Навроцький і таким чином утворюється горезвісний тандем, що згодом стане відомий як – «зрадники «Свободи».

Існує кілька версій причин конфронтації трійці депутатів з керівництвом партії і особисто мером Тернополя. Як стверджували самі вигнанці – розкол відбувся через незгоду з діями Сергія Надала. Якими, спитаєте? Усіма. Особлива щодо Генплану міста.

За даними ЗМІ і різних джерел з оточення міського голови, амбітна трійка хотіла отримати від Сергія Віталійовича за голосування щодо змін у Генплані щось надто вагоме, що відмовився їм надати заощадливий екс-податківець. Стосовно предмету зазіхань «бунтарів» теж існує кілька версій. Тож вдаватись у конспірологію не станемо.

Як би там не було, а у 2017 році «свободівці» заблокували роботу Сороколіта, Турського та Навроцького у сесійній залі. Вони просто почали перешкоджати їм потрапити на робочі місця, блокуючи двері муніципалітету. Того ж року націоналісти позбавили Сороколіта і Ко депутатських мандатів з поясненням – «порушення партійної дисципліни». А міський голова звільнив його з посади директора КП.

Недовго думаючи, Сороколіт і Турський розпочали процес захоплення молодої парторганізації «Сили людей» у Тернополі, задля можливості подальшої участі в міських виборах, закон щодо яких передбачає партійну приналежність кандидатів. Ми навмисно пишемо слово «захоплення», адже дослідивши хронологію подій, дійшли висновку – саме так це назвати і можна.

Колишній голова міської організації цієї політсили Андрій Палюх одразу ж виступив із заявою, мовляв, Іван Сороколіт, Ігор Турський і їхній товариш Олег Різник «віджимають» тернопільський осередок партії. Він прямо назвав їхні дії рейдерським захопленням. За його словами, «політичні рейдери» знайшли вихід на голову партії Олександра Солонтая, з яким у Палюха були натягнуті стосунки, і переконали його у своїй спроможності підняти місцевий осередок на більш високий рівень популярності. Поки відбувався процес перемовин і зближення команди Сороколіта з керівництвом «Сили людей», у партію почали заводити «своїх людей». За статутом партії, це можна робити через мережу на партійному сайті. Таким чином тернопільський осередок політсили наводнили люди Сороколіта-Турського-Різника, а згодом був переобраний і керівний склад.

На сьогоднішній день тернопільська «Сила людей» провела так званий онлайн-праймеріз, у якому взяла участь 791 людина. Більшість проголосувала за те, щоб кандидатом по 163 виборчому округу від партії балотувався Іван Сороколіт.

Андрій Богданець – невідомий «слуга народу»

Балотуватись кандидатом від «Слуги народу» по 163 округу, скоріше за все, буде Андрій Богданець, відомий в Тернополі як заступник директора «Тернопільської птахофабрики». Її власником є знаний тернопільський бізнесмен Петро Сачик, якого почергово пов’язували із кар’єрними злетами таких політиків як Роман Заставний, Сергій Надал та Степан Барна.

Ходять чутки, що саме за протекції Сачика кандидатура Богданця потрапила на розгляд керівництва «Слуги народу».

Зі сторінки Андрія Богданця у соцмережі Фейсбук можна зробити висновок, що він був учасником АТО.

Богдан Брич – з Майданом в серці

Богдан Брич вступає у виборчу кампанію як кандидат від партії ВО «Батьківщина». Жодного негативу за плечима не має, хоча приналежність до партії Юлії Тимошенко багатьма може сприйматись як мінус «у карму», або навпаки.

Сам Богдан Васильович є палким прихильником програми «Нового курсу України», яку розробляли за ініціативи Юлії Володимирівни провідні українські фахівці. За його словами, ознайомлення з ключовими положеннями цього документу і стало головним аргументом для вступу у партію «білосердечних». Раніше жодну політичну силу Брич не представляв і переконаний, що для нього це перша і остання партія.

Богдан Брич – активний учасник подій Євромайдану, під час яких отримав важке поранення у голову, ледь залишився живим, а згодом був нагороджений президентом України.

Після Революції Гідності створив громадську організацію і почав боротьбу із незаконними будівництвами в Тернополі. Не дав забудувати стадіон «Текстерно» та ряд інших об’єктів соціального значення. Одним із перших у літку 2014 року поїхав на лінію фронту з волонтерською місією, був одним із засновників волонтерського руху Тернопілля та «Складу допомоги АТО».

На місцевих виборах 2015 року Брич був обраний сільським головою Гаї-Шевченківських, де проживає. Громадський діяч відомий тим, що за час керівництва селом ним було концептуально змінено підходи до управління та розподілу ресурсів, було створено сайт села та сторінка у ФБ, всі сесії сільської ради знімались на відео і викладались там, були розроблені детальні плани територій і проведені прозорі, відкриті аукціони права оренди земельних ділянок комерційного призначення з їхнім збереженням у власності громади. Всі ці заходи дали можливість збільшити надходження до бюджету села на 20%.

Згодом Богдан Васильович відстояв інтереси громади під час об’єднавчих процесів у ОТГ, що допомогло селу стати частиною найуспішнішої в області Байковецької об’єднаної громади.

Під час цих подій мав серйозний конфлікт з представниками «Свободи», котрі усіма доступними методами намагались вплинути на жителів села щодо об’єднання в ОТГ з центром в Тернополі. Тоді проти сільського голови влаштовувалися провокації із залученням сумнівних персонажів, втім, жодного результату замовникам це не дало. Під час зазначених подій в пана Богдана було викрадено автомобіль.

Юлія Мамчак – рупор борців з торф’яними котельнями

Юлія Мамчак не так давно була соратницею по партії Андрія Цибульського, про якого ми вже згадували. У квітні цього року вийшла з партії УКРОП і до Верховної Ради балотуватиметься як самовисуванка.

Активістка є помічницею позафракційного народного депутата Віталія Купрія і має, як і попередній кандидат, максимально чисту репутацію.

Мамчак відома в Тернополі своєю активною громадянською позицією, за що неодноразово була звинувачена у різних «злочинах». Найбільше допікла міську владу Тернополя боротьбою проти переобладнання котелень на торф’яне паливо. Представляє тернополян, які страждають від цього «новаторства» Сергія Надала, у судах та в медіапросторі.

На момент написання матеріалу нових відомостей щодо кандидатур від партій або тих, хто балотується шляхом самовисування, не з’являлось.

Читайте також: Стало відомо, хто боротиметься за депутатський мандат на 163 окрузі в Тернополі

Please follow and like us: